Живёт размеренно Варшава,
Как и другие города,
Шагает в вечность шаг за шагом,
Шагает словно в никуда.
Священник Бодуэн – обычный
Служитель церкви, не болид,
Ничем от прочих не отличный –
Так заявляет внешний вид;
Идёт и видит (Ужас часа!
Ужаса свирепый вой!) –
Кус окровавленного мяса
Пес грызёт на мостовой.
Был это брошенный младенец,
Свой путь земной он кончил здесь…
«…куда родившегося денешь,
Когда самой-то нечего есть?»…
А за углом, почти что рядом,
Где жаром пышет от печи –
Совсем другой царит порядок –
Играют в карты богачи;
Здесь тысячи швыряют денди,
Шампанское – как взрыв петард –
Ну что такое эти деньги? –
Не деньги главное – азарт.
Вошёл священник в свару эту,
Никто препятствовать не стал,
Прошёл неслышно по паркету,
За спинами азартных встал.
Стоял не долго. Обратился
К ним разомлевшим от жары,
Как гром небесный вниз скатился
И все их разметал шары:
«О, дорогие мои братья!
Мы все обязаны любить:
Любой из нас есть плод зачатья
И призван чтоб достойно жить.
Сейчас за сенами я видел…»
Жутким рассказом всех обдав,
Он только общество обидел –
Азарт их бешеный прервав…
«Пошёл, старик, и рви ботинки…
К себе свой обрати почин.
Похлеще видели картинки,
Но петухами не кричим.
Деньжат ему… Приют отбухает…
У нас своих полно затей…
Должны возиться с потаскухами,
Их обеспечивать детей!?»
И снова запорхали карты,
А Бодуэн не отстаёт.
А из картёжников: «Ах! Так ты,
Ну, получи тогда своё!»
И кулаком… и не жалея,
Почти не целясь по лицу…
Священник вытер кровь бледнея
И обратился к молодцу:
«Да, сын, душа в тебе остыла
И кулаки твои круты…
Мне этого вполне хватило,
А что предложишь детям ты?..»
Ликуют кошельки тугие,
Несётся смех из казино…
Да, времена теперь другие,
Совсем другие, только но…
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Публицистика : Християнські Побутові Колискові - Воскобойников Ігор Григорович Протягом тривалого часу мене цікавили саме християнські колискові, причому, побутові, тобто ті, яких співають рідні саме у побуті біля самої колиски.
Й ось десь із місяць тому Господь дав мені самому низку колискових, частину з яких сьогодні наводжу.
З того часу я більш системно зацікавився цим питанням й, до мого здивування і навіть із прикрістю, виявив майже повну порожнечу у цьому напрямі. І це у нас, на співучій Україні!
Ще раз підкреслю, мова йде не про літературні колискові, які є у класиків, хоча й у дуже невеликій кількості, й пару яких можна зустріти навіть на нашому сайті: у Светлани Касянчик та у Зоряни Живки.
… Звернувся інтернетом до бібліотекарів системи дитячих бібліотек України й із вдячністю ознайомився із ще якоюсь дещицею колискових. Причому, із прикрістю відзначаю, що наші християнські поети й тут «пасуть задніх», віддавши повністю цей надважливий напрямок духовного виховання на перекручування лукавому.
Отже, намагаючись не скотитися до примітивізму, намагався зробити колискові різного рівня складності від максимально простих й гнучких, щоб мама, тато або інший родич міг сам творити їх та прилаштовувати до індивідуальних потреб, так би мовити, не зазираючи до писаного тексту.
Заздалегідь ДУЖЕ вдячний усім, хто випробує їх у практичних умовах і повідомить свою думку.
Ще більш вдячним буду за продовження розвитку цього напрямку і повідомлення мені про набутки як українською, так й основними романо-германськими та слов'янськими мовами.
